Албанське Інтернет-видання "Argumentum" 

https://argumentum.al/lajmi/2021/12/njohje-permes-kultures-artit-dhe-traditave-popullore/

Початок діяльності Посольства України в Республіці Албанія у 2020 році підтверджує важливість культурної складової дипломатичної роботи для зміцнення позитивного іміджу України та вдосконалення дружніх українсько-албанських відносин.

З урахуванням тотальної, зумовленої пандемією Covid-19, обмеженості щодо роботи у сфері культури варто не забувати про потенціал зазначеної сфери.

Проведення художніх виставок та виставок української книжкової продукції, участь мистецьких колективів та окремих цікавих виконавців у конкурсах і фестивалях, участь у спортивних змаганнях та благодійних ярмарках залишаються запорукою результативної дипломатичної роботи України, оскільки феномен культурного спілкування створює надійне підґрунтя для проведення ефективної політико-дипломатичної роботи. 

Зазначене набуває особливого значення у період, коли Україна потребує свідомої міжнародної підтримки, розуміння її аргументації та неформального сприйняття її реформаторського доробку, як, наприклад, у роки руху нашої країни шляхом європейської інтеграції. У цей період розбудова культурного фундаменту двосторонніх відносин дозволяє ефективніше вирішувати складні питання реалізації міжнародної державної підтримки.

Республіка Албанія позитивно вирізняється в плані здійснення української культурної дипломатії, оскільки народи наших країн знають дуже мало одне про одного. Складна історія Албанії, виборювання  державної незалежності та церковної автокефалії, проведення демократичних реформ, а також історичне та природне багатство об’єктивно становить собою інтерес для українців.

З іншого боку, і албанський народ має що відкривати для себе, поглиблюючи своє знайомство з Україною. Адже Україна, як сучасна європейська держава з її історією, стародавніми пам’ятками, культурою та мистецтвом, а також красотами природи, апріорі перевищує всі очікування.

Так, 24 вересня з великим успіхом в Албанії виступив український дует «Писанка» у складі народних артистів України Оксани Савчук та Івана Кавацюка, яких в Україні називають «перлиною національної культури, ангелами української пісні».

21 жовтня цього року в Середземноморському університеті м. Тирана, за участі викладацького складу,  студентів і численних гостей, відбулася презентація українського Петриківського розпису – зразків мистецтва, яке по праву вважається таким, що виражає душу українського народу.

Просуваючись від простого до складного і торкаючись рівня узагальнень, варто зазначити, що напрямок культурної дипломатії заслужено посідає важливе місце у системі сучасної зовнішньої політики України. Це є позитивним віддзеркаленням світових тенденцій еволюції міжнародного життя, що має значні перспективи.

Реалізації культурної дипломатії притаманна категорія рухливості у широкому сенсі, що надає можливості досягати позитивних результатів «по суті», оскільки передбачає змістовне перевищення власне культурного спектру відповідних заходів.

Світовий розвиток у напрямку майбутнього миру, стабільності й прогресу, у центрі чого об’єктивно знаходиться людина, не може бути забезпечено порозумінням, досягнутим на основі врахування економічної та військової сили. Таке майбутнє може бути запроваджено лише завдяки досягненню взаєморозуміння, взаємоповаги та розвинутого діалогу, відправною точкою чого виступає культура.

Система зовнішньої політики України у своїй розбудові докладає значних зусиль щодо забезпечення багаторівневих мереж співпраці та діалогу, усвідомлюючи важливість запровадження позитивного – на кожному рівні та при кожній нагоді – порядку денного у відносинах з іншими державами. При цьому варто враховувати і той факт, що позитивний порядок денний у переговорах з іноземними державами не може бути запровадженим без чіткого усвідомлення співвідношення сил та оточуючої нас реальності, як, з іншого боку, він є неможливим, коли існуючий стан речей у світі сприймати догматично – як такий , що назавжди залишається незмінним.

Майже щодня ми відчуваємо, що живемо в оточенні негативних подій, які трапляються як у безпосередній близькості від нас, так і на світовій  міжнародній арені. І тут важливим є усвідомлення того, що рішення непростих проблем міжнародного сьогодення є неможливим, коли шукати їх у площині відчуженості, ізоляціонізму, агресивності й провокативності. Рішення варто шукати, відштовхуючись від принципового визнання істинної природи складних проблем нашої епохи, що, насамперед, стосуються глобальної безпеки, боротьби з тероризмом,  війн, бідності, протистояння міграційним кризовим явищам, кліматичним змінам, згубним діям щодо знищення природного середовища, протидії пандемії Covid-19.  При цьому варто розуміти, що при будь-яких складних обставинах завжди залишається поле можливостей для забезпечення зближення позицій шляхом запровадження позитивних ініціатив  як у сферах економіки та комерції, так й у сферах освіти та культури.

Активний розвиток української культурної дипломатії свідчить про стратегічне усвідомлення того, що історія, релігія, культура можуть виступати ефективними засобами досягнення порозуміння й комунікації, а не використовуватися як знаряддя здійснення тиску  й поширення екстремізму, провокування ненависті та зіткнень.

У наш час конче потрібно розбудовувати співробітництво культур. Це є запорукою протистояння тим силам, що налаштовані занурити людство у параною та ненависть. Сьогодні, як ніколи, варто актуалізувати велич людського духу, що було сформовано стародавніми цивілізаціями, а також демонструвати твори сучасних національних митців з їхньою величною відданістю темам краси і добра. Сьогодні, як ніколи, варто надавати перевагу розвитку діалогу на відміну від культивування фанатизму, розвивати культуру як дієвий фактор протистояння тероризму, поширювати цінності, що передбачають спільність культур і спорідненість їхніх етичних норм.

Враховуючи усю сукупність надзвичайно складних проблем, що сьогодні мужньо долає молода українська держава та в контексті великої кількості гострих викликів сучасного міжнародного життя, питання ефективності культурної дипломатії об’єктивно потребуватиме підвищеної уваги, у тому числі під час вдосконалення стратегії зовнішньої політики України. При цьому варто не забувати про необхідність залишатися собою, як писав про це один із видатних представників української національної культури, письменник Михайло Коцюбинський: «Будьмо передусім Українцями, чи то в своїй хаті, чи то в чужій, чи то в своєму краю, чи на чужині».